Церква святкує Святе Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Свято Хрещення Господнього-це спогад євангельської події, коли Христос прийшов на берег річки Йордан і був хрещений пророком Іоанном Предтечею (Мф. 3: 13-17; Мк. 1: 9-11; Лк 3: 21-22). В оригінальному тексті Євангелія-грецькому-хрещення позначено словом βάπτισμα, що дослівно означає «Занурення у воду». Іоанн проповідував серед іудеїв хрещення покаяння для прощення гріхів (Мк. 1: 4): приходячи на пустельний берег Йордану до Івана Предтечі, люди сповідували свої неправди і символічно змивали їх з себе в річковій воді. Коли до Івана прийшов безгрішний Христос і теж виявив бажання хреститися, той був вражений: мені треба хреститися від тебе, і ти приходиш до мене? (Мф. 3: 14) але почув у відповідь: Так належить нам виконати всяку правду (Мф. 3: 15), тобто — Божу волю. Христос як людина повинен був виконати всі постанови Закону юдейського, щоб, подолавши його, дати свій новий благодатний закон. Іоанну нічого не залишалося, окрім як допустити Ісуса до хрещення.
Відразу після цього на Христа зійшов Дух Святий в образі голуба, а з неба загримів голос: Ти Син Мій коханий; в тобі Моє благовоління! (Лк. 3: 22). Це Бог Отець засвідчив, що Ісус-не тільки Син Людський, але ще і Син Божий. Так у події Хрещення вперше видимим чином явили себе всі особи Святої Трійці, тому свято отримало і другу назву — Богоявлення.
***
Христу не було необхідності змивати з себе гріхи — у нього їх не було. Але він прийшов у світ для того, щоб взяти на себе відповідальність за чужу скверну, за гріхи всіх людей, що жили в світі до нього, під час його земного життя і після нього, — і спокутувати їх, постраждавши на Хресті. Увійшовши у води Йордану, Спаситель зробив найперший крок на цьому шляху — символічно взяв на себе людські гріхи, пояснює святитель Іоанн Златоуст.
Сходженням у води Йордану Христос заново освятив водне єство, а через нього-і всю створену природу. Колись гріхопадіння Адама і Єви змінило весь світ: не тільки людина, а й природа, з якою він тісно пов'язаний, понесли на собі печатку гріха і смерті — наслідки відпадання від Бога. Але Христос, занурившись в Йордан, оновив води, а з ними і весь створений світ, звільнивши їх від скверни і тління. Не випадково головне християнське таїнство-хрещення відбувається "водою і Духом": освячена вода сприймає благодать Святого Духа, і занурюючись в неї, віруючий точно так же оновлюється і народжується духовно — як християнин. У цьому відмінність Таїнства Хрещення, встановленого Христом (див. 3: 5), від хрещення Іоанна, яке вело людини до покаяння, але не мало на увазі його духовного переродження.
Освячення води-найяскравіша риса свята. Воду, освячену напередодні, в Навечір'я (інакше зване водохресним святвечором) і в сам день Богоявлення, Церква іменує агіасмою, тобто великою святинею. Вона зберігається місяцями і навіть роками, має властивість виліковувати людей від хвороб і зміцнювати духовно — саме тому, що набуває по молитві Церкви властивості оновленої Всесвіту, позбавленої від наслідків людського гріха. Звичайно, чудові властивості водохресної води проявляються тільки за умови віри людини.
За старих часів на Русі всяку ополонку в льоду річки або озера, створену заради водохресного освячення води, іменували Йорданню.
 Освячення води на Водохреща. Кирило-Білозерський монастир. Фото Володимира Ештокіна
Білий колір облачень священиків на свято Хрещення (як і Різдва) пояснюється тим, що у ранній Церкви було в звичаї хрестити в ці дні новонавернених.
Історія
Святкувати Богоявлення почали ще за життя апостолів. У той час це були тривалі урочистості, присвячені явищу Бога в світ, — і його Різдва, і хрещення (яке стало по суті справи першою появою Христа у великому зібранні людей). У IV столітті ці свята розділилися, а час між ними з часом стали називати святим, або святками.