За деякими відомостями, Ангеліна належала до роду Черноєвичів – була дочкою Андрія на прізвисько Арваніт хоробрий і племінницею воєводи Івана-бея, правителя Чорногорії в 1465-1496 роках. Коли її брата, мабуть, вже не було в живих, Іван видав її заміж за сербського деспота Стефана Сліпого Бранковича. Як більшість шлюбів правлячих осіб, ймовірно і цей був укладений з політичних причин, що робить ще більш примітною святість, що просіяла у всій родині.
Життя сербського деспота Стефана Бранковича та його родини було сповнене перипетій та Бід. Стефан і Ангеліна жили в любові і злагоді і мали двох синів, Георгія та Іоанна, і двох дочок, Мару і міліцію. Близько десяти років, ховаючись від турецької розправи, сім'я провела в італійській області Фурланії. Тут Святий Стефан разом зі своєю сестрою Катаріною купив замок Белград, де і преставився.
Овдовівши в 1476 році, Ангеліна жила і виховувала своїх дітей у важких умовах. Угорський король Матвій Корвін виділив їм для управління землі в Сремі, що належали колись дідові Стефана Вуку Бранковичу, і в 1486 році вони оселилися в селі Купиново, куди перенесли і мощі деспота Стефана. Тут була заснована Церква святого апостола Луки, де спочатку і зберігалися ці мощі, що являли численні чудеса. Правителем Срема став спочатку старший син Ангеліни Георгій, що зійшов з трону в 1497 році, який прийняв постриг з ім'ям Максима і досяг святості в Сані святителя († 1516), а потім її молодший син – Святий деспот Іоанн († 1502).
Свята Ангеліна постриглася в черниці близько 1509 року, а може бути, і раніше, після прибуття в Срем. У 1512-1516 роках, після повернення з Валахії, вона заснувала жіночий монастир біля збудованої нею церкви Стрітення.
Ще в 1509 році вона відправила свого духівника Євгенія до російського Великого князя Василя III із зворушливим проханням про допомогу: "Наша держава нині впадає, а твоя держава підноситься. Візьми ж на себе нашу турботу і піклування про святих храмах і обителях, які твої і мої благочестиві предки створили". У своєму проханні вона говорила про бажання вибудувати церкву, де мала намір упокоїти мощі свого чоловіка Стефана і сина Іоанна. Місце для церкви на той час було вже куплено за 100 дукатів. Російський князь відгукнувся на її прохання, крім церкви, були побудовані також келії для черниць, і з'явився Крушедольський монастир, в якому св.Ангеліна стала настоятелькою і де провела свої останні дні в молитвах над мощами чоловіка і синів.
Померла в 1520 році.
У службі преподобної Ангеліні йдеться про її воістину чоловічий стійкості, безмежне милосердя, терпіння і мудрості, подружньої відданості і материнської жертовності. Роками доводилося їй жити на чужині, без близьких, на її долю випала тяжка доля пережити не тільки чоловіка, але і всіх дітей і кілька разів дбайливо переносити їх святі останки.
Мати Ангеліна з часом стала однією з найбільш шанованих сербських святих. Її мощі, разом з останками її святого Сімейства, поховані в Крушедольском монастирі і зберігалися там аж до 1716 року, коли монастир був спалений турками при відступі від Варадіна. Серед уцілілих донині мощей збереглася кисть руки матері Ангеліни. Слава монастиря Крушедол святкується в день пам'яті преподобної матері Ангеліни.
Частка її мощей також зберігалася в монастирі села Хопово, де після в першій половині XX століття знайшли притулок насельниці російського Леснинского Свято-Богородицького монастиря. Після виїзду з Югославії до Франції черниці відвезли цю частинку з собою.
На іконі прп. Ангеліна зображується в чернечій Ризі, що тримає в одній руці книгу, а в іншій – чотки або хрест. Її лик представлений на всіх іконах Святої Родини Бранковичів, а також в числі дванадцяти найбільш шанованих Сербських національних святих. Його можна побачити в соборній церкві архангела Михаїла в Белграді, в Печській Патріархії в Косові, в сербському монастирі Хіландар на Афоні і в інших храмах.
У Воєводині, в селі Купиново, поруч з церквою святого Луки аж до 1930 року стояла церква, присвячена преподобної Ангеліні.