Святі мученики Амфіан і Едесій були рідними братами. Вони жили в місті Патаре (Лікійська провінція) в сім'ї міського правителя-язичника. Для навчання язичницьким наукам їх відправили в місто Віріт. Там брати увірували в Христа і стали полум'яними його послідовниками.
Святі брати покинули своїх батьків-язичників і пішли в Кесарію Олександрійську, де знайшли собі наставника, пресвітера Памфіла, і під його керівництвом стали вдосконалюватися в духовному житті, перебуваючи в молитві і вивченні священних книг.
У той час за указом імператора Максиміана (305-313), – ревного язичника і жорстокого гонителя християн, – всі жителі міста Кесарії повинні були здійснювати громадські жертвопринесення.
Рятуючись від ідолослужіння, багато християн змушені були ховатися в потаємних місцях. Ховалися і святі Амфіан з Едесієм.
Коли правитель міста Кесарії повинен був принести жертву ідолам, Святий Амфіан безбоязно увійшов до храму, взяв за руку правителя, що стояв у язичницького жертовника, і став переконувати його залишити помилки і повірити в Христа.
За наказом правителя воїни схопили святого Амфіана, жорстоко побили його і кинули в темницю. Два дні виводили мученика на суд, де били залізними прутами і палили на тілі пучки льону, облиті маслом. Мужнього юнака, твердо сповідував віру Христову, кинули з каменем на шиї в море. Раптово піднялася сильна буря, тіло мученика було винесено хвилями на берег, і християни зробили його поховання. Брата мученика Амфіана святого Едесія також піддали мукам, а потім відправили на мідні копальні.
Через кілька років святого Едесія звільнили і відправили до Олександрії. Там він дізнався про безмірну жорстокість до християн правителя Ієроклія і сміливо викрив його. Святого Едесія стали мучити і, подібно братові, втопили († 306).