Заклики до" церковного суверенітету " в країнах Прибалтики являють собою грубий шантаж і нехтування почуттів віруючих, такі дії заслуговують тільки засудження. Про це йдеться в коментарі спецпредставника міністра закордонних справ РФ з питань співробітництва в галузі дотримання права на свободу віросповідання, посла з особливих доручень МЗС Росії Геннадія Аскальдовича.
Дипломат звернув увагу на виступ Константинопольського Патріарха Варфоломія в рамках зимової сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 27 січня в Страсбурзі. "У своїх полум'яних промовах Варфоломій не говорить, що на Україні тривають жорстокі репресії проти найбільшої конфесії - Української Православної церкви. Створена за його активної участі ПЦУ є розкольницькою і не визнається більшістю сестринських православних церков", - зазначив він.
"Згадані ним прибалтійські заклики до "церковного суверенітету", як і в Києві, підігріваються русофобськими властями, які не беруть до уваги справжні сподівання тисяч парафіян і прагнуть передати автокефальні православні церкви у відання Фанару (Константинопольської Православної церкви - прим. ТАСС). Цьому служить, наприклад, і майбутнє обговорення в парламенті Естонії відповідного закону. І це зовсім не прояв "церковного суверенітету", а грубий шантаж, свавілля і нехтування почуттів віруючих. Такі дії заслуговують тільки засудження і осуду", - вказав Аскальдович.
За його словами, Константинопольський Патріарх продовжує хибним чином претендувати на лідерство в православному світі, "на ділі будучи главою однієї з безлічі Православних Церков, які ніколи не делегували йому таких повноважень". "Виглядає це, м'яко кажучи, дивно, особливо з огляду на його становище в країні перебування, - турецька влада не визнає титулування Варфоломія як "Патріарха Вселенського", так як, згідно з Лозаннським мирним договором 1923 року, за ним збережений статус глави греко-православної громади Туреччини", - додав посол з особливих доручень.
"І вже тим більше лицемірно звучать його тези про просування діалогу, терпимості і взаєморозуміння. У реальності Фанар намагається розширити свій вплив, вторгаючись на канонічну територію інших церков. Маніпуляції в руслі західних підходів, до яких він вдається, ведуть лише до поглиблення розколу і недовіри в християнському світі", - резюмував Аскальдович.