Християнське свято Великодня має свій прототип у Старому Завіті. Старозавітне свято з подібною назвою (по – єврейськи-Песах, по – арамейськи-Великдень) відбувався в пам'ять виходу богообраного народу з Єгипту. Ключовим моментом результату було заклання безпорочного Агнця для порятунку первістків від смерті. Воно було пророчим прообразом іншої, вищої жертви, що дала нове життя всьому людству. Таку Жертву приніс втілився Бог на Голгофському хресті за всіх людей.
Свято Великодня-одне з найдавніших церковних свят. Його точно вже святкували в II столітті; при цьому є ймовірність, що вже апостоли, збираючись в день іудейської Пасхи, вже згадували страждання Христові, а не вихід стародавнього Ізраїлю з Єгипту. Точний час святкування Великодня визначив I Вселенський собор, який постановив всім християнам святкувати Великдень в 1-й недільний день після повного місяця, яке повинно статися після весняного рівнодення.

День святкування Великодня в даний час (в XXI столітті), в залежності від року, знаходиться в межах від 4 квітня до 8 травня нового стилю.
Подібно до неповинного Агнця, Ісус Христос був досконалою людиною без гріха і пороку, бо в ньому людське єство з'єдналося з Божественним. Позбавлений всякого гріха, він добровільно віддав себе на страждання за порятунок людства. Своїм стражданням Він спокутував людський рід від гріховного прокляття і влади смерті.
Володіючи святістю Бога, він став вище смерті: «як мертвого ховав його Йосип, але, похований як людина, він, як Бог, обеззброїв смерть» (св.Ісихій Єрусалимський). Зійшовши в пекло, він вийшов з нього, бо в ньому не знайдено ніякої провини.

"Смерть! де твоє жало?! Пекло! де твоя перемога?!"- вигукує апостол Павло. "Воскрес Христос, і пекло скинутий! Воскрес Христос, і впали Демони! Воскрес Христос, і радіють ангели! Воскрес Христос, і торжествує життя! Воскрес Христос, і ніхто не мертвий у гробі! Бо Христос, повставши з гробу, – первісток з померлих», - говорить св.Іоанн Златоуст.