"Ідіть навчіть всі народи" - наказав Христос Церкви.

Євангеліє має бути проповідане»у всіх народах". Ким проповідано? — Церква. Тобто нами. Церква - це не тільки духовенство, але всі ми.

А проповідь-це слово про Бога. "Як вірити в того, про кого не чули? як чути без проповідувача?». "Віра від слухання, а слухання від Слова Божого» — пише апостол Павло.

Часто зустрічається така думка: не треба нікому нічого говорити, треба проповідувати самим життям. Мовляв, якщо будеш жити по-християнськи, люди переймуться твоїм прикладом і прийдуть до церкви.

Я і сам колись так думав, але з часом зрозумів недостатність, а тому і хибність цієї тези для нашого часу.

Те, що християнину треба жити по-християнськи, очевидно. Заповіді Божі треба виконувати не тільки проповіднику, а й будь-якому віруючому. Виконання заповідей-це християнська норма. І-так, в якійсь мірі праведне життя є проповідь.

Але християнство-Релігія Логосу, релігія Слова. Наш Бог-проповідник. І він дав церкві заповідь: проповідувати Євангеліє словом! Без словесної проповіді християнства немає. Христос постійно говорив з людьми.

Дійсно, в житіях святих бувало так, що подвижники звертали в християнство одним своїм виглядом. Але чи можемо ми перенести цей принцип на нас?

Думаю, ніхто з нас не досяг такого рівня святості, щоб так звертати людей в Православ'я.

Нікого сьогодні не займає, як живе його сусід або колега по роботі. Люди відокремлені, займаються тільки собою. Общинного побуту, в якому люди живуть, як в якійсь великій родині, давно у нас немає.

Будь-яка культурна людина сьогодні вміє бути»хорошим". Скільки було історій, коли ловили небезпечних маніяків, і виявлялося, що на роботі, на очах у всіх вони прекрасні, чудові люди.

Ось працював я недавно в одному світському офісі. Там всі люди хороші і порядні. А щоб зрозуміти, хто християнин а хто ні — треба про це поговорити. І, щоб зацікавити когось чимось, треба поговорити.

Рухає людьми слово. І воно повинно бути вимовлено. Ким? Нами, церковними людьми. Поки не прозвучить слово віри, ніхто з місця не зрушиться.

А поки у нас виходить так, що постійно згадувана модель «проповідуй життям» перетворюється на виправдання нашої ліні і байдужості. Ми і не живемо справді по-християнськи, і нікому нічого про віру не говоримо.

Жити треба по-християнськи, так. Але знаходити час, випадок, такт сказати слово про віру! Цього чекає від нас Господь.

Программа «Частное мнение» на радио «Вера»: radiovera.ru/propoveduj-zhiznju-sergej-komarov.html