Нещодавно Господь дав мені дивовижний приклад смирення. У близьких друзів нашої родини сталося горе. Відійшов до Господа 40-річний син. Онкологічне захворювання розвивалося стрімко і не залишило шансів. Буквально за рік Ігор пішов. Він був прекрасним, добрим, чуйним до людей людиною, турботливим чоловіком і батьком, професіоналом своєї справи. За мирськими мірками-успішний, сильний, незалежний. Але, мабуть, Господь вів його своїм шляхом...

Хоча Ігор був хрещений в дитинстві і вірив в Бога, в храм ходив не часто, а воцерковився і по-справжньому відчув присутність Господа тільки в хвороби. Як часто буває, саме через скорботу вся сім'я прийшла до глибокого розуміння віри. Звернулися до Бога мама, батько, дружина... Мама стала їздити в паломницькі поїздки, вивчала житія святих, молилася, сповідалася, причащалася... Сам він мужньо і стійко переносив хворобу, гаряче увірував в Бога, і незадовго до смерті захотів сповідатися і причаститися.

До лікарні приїхав священик, відслужив молебень... Мене вразило те, з яким завзяттям важко хворий, майже паралізований чоловік хрестився ледве керованою рукою. І яким світлим, щасливим стало його обличчя після прийняття таїнств. Ігор потягнувся до батьків, вони обнялися і це був момент непередаваного щастя перед відходом людини.

"Не сподівайтеся на скоромимоходящую красу відіші бо яко сильні і молоді вмирають»....

З мирської точки зору абсолютно незбагненно — молодий, активна людина, який постійно стежив за собою, був в прекрасній фізичній формі... і такий раптовий відхід. Коли все сталося, я всередині себе перебирала слова, фрази... Як втішити його маму? Що сказати? Що всі ми там зустрінемося, що у Бога всі живі? І хіба було б краще, якби він прожив довге, спокійне, благополучне життя, але так і не впізнав Бога, не прийшов би до віри? А він дізнався, він полюбив Господа! Він зробив головне!

Ми зустрілися з його батьками в день прощання. Коли прийшов момент сказати про Ігоря головні слова, його мама вимовила: "я дякую Богові за те, що у мене такий син!»

Я так хотіла втішити її, а виявилося, що вона сама усвідомила і сказала найважливіше. Навіть у скорботі подякувала Богові! Вона подарувала мені урок любові до Бога і справжнього смирення. Це незабутній духовний досвід і за це ще раз спасибі Господу!

Программа «Частное мнение» на радио «Вера»: radiovera.ru/urok-smirenija-marija-chugreeva