Святий Гурій Руготін, перший архієпископ Казанський, походив із знаті колишнього міста Радонеж, в миру був відомий як Григорій. У юному віці Григорій вступив на службу до князя Івана Пенькова. Принц був так задоволений ним, що довірив йому управління всім будинком. Але ця довіреність діяла недовго. Інші слуги принца із заздрості до Грегорі обмовили його, що він перебував у злочинному зв'язку з принцесою. Розсерджений помилковим звинуваченням, князь наказав укласти Григорія в темницю, навмисне влаштовану в глибокій ямі. Невинний страждалець нудився там два роки, бо через два роки двері в'язня відчинилися вільно. Визнавши своє спасіння Промислом Божим, він зрікся світу і відправився в монастир святого Йосипа Волоколамського. Там він одягнувся в чернечий одяг, взявши ім'я Гурій, і незабаром (1522) був призначений настоятелем монастиря; потім його перевели в Селіжаров монастир, а 3 лютого 1555 він був висвячений в сан архієпископа нової Казанської єпархії. 
Гурій заснував там два монастирі для виховання християнських і язичницьких дітей; крім того, під його особливим наглядом був побудований кам'яний собор в ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці. Піклуючись про свою паству, Святий Гурій примножив її, навернувши багатьох мусульман у християнську віру. Він помер 4 грудня 1563 року, прийнявши схиму за два дні до смерті.
У 1630 році мощі святого Гурій, знайшли на 4 жовтня 1595, були перенесені з Спасо-Преображенського монастиря Спасителя в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці в Казані. З 1918 року вони перебували в Казанському Богородицькому монастирі, потім в парафіяльній церкві Параскеви П'ятниці, в Петропавлівському соборі, а з середини 1930-х років були перенесені в храм святих князів Феодора, Давида і Костянтина, ярославських чудотворців, на арському кладовищі, де в даний час вони знаходяться в розшуку.
Гурій заснував Казанську єпархію. У 1555 році за указом царя Іоанна Васильовича митрополит Макарій заснував Казанську архієпископію третього ступеня. Після архієпископів з 1589 року були митрополити, а з 1832 року - єпископи і архієпископки. Спочатку єпархіальні архієреї називалися казанськими і Астраханськими, потім, з 1602 року, казанськими і Свіяжскімі, а з 1799 року казанськими і Симбірськими. У 1799 році була заснована Казанська вікарна єпархія, єпископам якої було наказано писати Свияжск, але в 1802 році казанські вікаріатства були скасовані.