Євангеліє закликає нас покаятися, повірити, глибоко змінити своє життя перед обличчям того істинного світла, який є Христос. Деякі відповідають на цей заклик однозначним «так». Деякі-однозначним «ні».

Але багато хто не дає ні тієї, ні іншої відповіді. Вони вважають за краще відкласти питання про Бога на потім, не заперечувати його — це якось лякає-але і не приймати, просто жити своїм життям. Чи можливий такий варіант? На якийсь час-так. Але час йде, і йде непомітно. «Дні лукави», як каже Апостол. Навіть у цілком життєвих справах можна відкладати навчання, або отримання професії, або вступ у шлюб — а потім одного разу виявити, що час минув.

Двері можуть закритися, поїзд піти, дівчина, якій людина так і не наважився зробити пропозицію, вийти за іншого. Так буває в житті-ще якийсь час тому я міг би прийняти рішення, яке б все змінило, А тепер уже пізно.

Зараз ще не пізно звернутися, увірувати, увійти в двері порятунку — але настане момент, коли така можливість залишиться в минулому. Як говорить Христос в Євангелії, «трудіться Увійти крізь тісні врата, бо, кажу вам, багато пошукають увійти, і не возмогут» (Лук.13:24)

Ми не знаємо, коли він настане, цей момент — хтось дізнається свій діагноз заздалегідь, і у нього є час підготуватися, хтось буває вихоплений з цього життя раптово-як багатій з євангельської притчі. Втім, ми всі знаємо діагноз заздалегідь-ми всі опинимося перед обличчям смерті і суду.

Тому нам варто задуматися прямо зараз, в цю хвилину. Час працює проти нас, і ми не знаємо, скільки його залишилося.

Правда, цьому заважає одна воістину безглузда ідея — ніби звернувшись до Бога ми чогось втратимо, щось втратимо, зробимо наше життя нудним, бідним, нещасним... Можливо, так людині страждає алкоголізмом нещасної здається життя без випивки — але здоровій людині ясно, що справжня, повноцінне життя почнеться не раніше, ніж він кине пити. Гріх так спотворив наше сприйняття, що ми чіпляємося за те, що робить нас нещасними, і в страху закриваємося від щастя.

Найбільша любов у Всесвіті терпляче чекає біля нашого порога, щоб дати нам життя вічне і блаженне, на небесах, і вже тут, на землі, життя повне радості, гідності і сенсу. І ми злякано говоримо «як-небудь потім».

Але поки ми говоримо «потім», ми говоримо «ні» — ми відмовляємося зайти у двері, сісти на поїзд, відповісти на пропозицію. І зараз, прямо в цей момент, у нас ще є можливість сказати «так» — і дати Богу можливість ввести нас в рай.

Программа «Частное мнение» на радио «Вера»: https://radiovera.ru/mozhno-li-otlozhit-vopros-o-boge.html