Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Печерський Чудотворець, в Ближніх печерах (†1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Святославича Чернігівського (†1123), в деяких джерелах батько преподобного іменується святим. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей (дочка його була згодом одружена з новгородським князем, святим благовірним Всеволодом-Гавриїлом († 1138). 17 лютого 1106 року святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. 
Тут Нікола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював в кухарні, для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був воротарем в монастирі. Біля своєї келії Святий розвів сад. На свої кошти він побудував в монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім'я святителя Миколая, свого небесного покровителя.
Преподобний Нікола був першим з руських князів, які прийняли чернецтво. Він терпляче переносив докори своїх братів за рішучість вести життя нерозділеного послушника. Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижнику, що подвиг такого послуху зашкодить його здоров'ю. Але раптово лікар сам захворів і зцілився лише за молитвами преподобного Миколая. Тоді Петро постригся в ченці.
Пройшовши різні послуху, преподобний Нікола наклав на себе обітницю безмовності. Коли Святий отримував гроші, то вживав їх на прикрасу храму, на покупку книг (бо любив книжкове читання) або роздавав жебракам. Святий Нікола був старанним миротворцем. У 1142 році він примирив чернігівських князів з великим князем Всеволодом.
Незабаром після смерті святого важко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав хворому волосяницю преподобного. Ізяслав надів її і зцілився.