Плани на день
Наталія Разувакіна

Постійно я щось планую, пишу списки справ. Зі шкільних років буквально. Списки на завтра, з вечора, важливі справи і не дуже, навіть позначаю їх спеціальними значками: щось треба встигнути неодмінно, а щось-за залишковим принципом... І, скільки пам'ятаю, все картаю себе за неуспішність. А точніше-за імпровізації. Тому що часто роблю не головне, але цікаве, а здавалося ще вчора головним спокійно відсувається на тиждень, адже з'являються нові обставини. І знову я себе лаю за неорганізованість, або горюю, що в добі всього 24 години, і прошу Бога мені посприяти.

А буває, що всі мої плани так і залишаються на папері, хоча я і намагаюся, і панове з ранку про допомогу прошу... І нічого ж начебто поганого робити не збиралася, так чому ж весь день нанівець? Планувала закінчити редагування статті, але перебої з електрикою завадили нормальній роботі комп'ютера. Поїхала на пошту, але застрягла в пробці і з'явилася якраз до обідньої перерви, довелося півтори години чекати, гуляти неподалік... А ввечері хотіла лягти раніше і почитати перед сном, але чоловік приніс звідкись свіжої риби, купив у рибалки, і знову імпровізації: чистити в чотири руки, так швидше, смажити...

За вечерею розговорилися, я поскаржилася на свій невдалий день. А чоловік заперечив: «твої невдачі — сущі дрібниці. А ти інакше глянь, що реально сталося і що ти робила! Хіба це було погано?»

І справді. Намічена редактура перенесена на завтра, але зате в квартирі чистота: я прибралася, та ще попутно написала вірш. А коли автобус стояв в пробці, я познайомилася з симпатичною сімейною парою з Владивостока і розповідала їм про стародавні святині нашого міста, допомагала вибудувати туристичний маршрут з користю для душі.

А коли на пошті була перерва, сходила до храму, що неподалік. Поставила свічку, помолилася. Купила в свічковий лавці невеликий подарунок хрещениці...

Все це зовсім не входило в мої плани, але трапився великий хороший день. І слава Богу!

Адже і у Господа свої плани на кожного з нас. І всі вони зводяться до того, щоб ми служили Йому кожним кроком, кожним диханням, щоб ні секунди нашого життя не проводили ми в суєті, забувши про Бога. Він всіх нас до себе привести бажає — заради нас же.

Є чудові слова в тексті щоденної молитви святителя Філарета Московського: «Господи, не знаю, чого мені просити у тебе. Ти єдиний відаєш, що мені потрібно. Ти любиш мене паче, ніж я вмію любити тебе. Отче, дай рабу твоєму, чого сам я просити не вмію...»

Я читаю - «Рабі твоїй».

Довіряти себе Богу і жити, все роблячи заради нього, не забувати про нього — це і є головне. Йому належати, а не суворому списку, що написала з вечора. Намагаючись, звичайно, слідувати наміченому, як же інакше.

Справи можуть і не вийти з різних причин, але ми не знаємо, коли закінчиться земний шлях кожного з нас, і тому найважливіше — стан душі, а не галочки в блокноті.

 

Програма «Приватна думка» На радіо «Віра»: radiovera.ru/plany-na-den-natalja-razuvakina.html